Президент США Джозеф Байден відповів «так» на питання журналіста ABC Джорджа Стефанопулоса, чи вважає він вбивцею президента Росії Володимира Путіна. І пообіцяв, що невдовзі весь світ дізнається, яким чином Путін відповість за свої вчинки.  

До цього моменту жоден з американських президентів не називав «вбивцею» Путіна чи якогось іншого очільника РФ. Навіть за часів радянсько-американських взаємин. 

І це ніяк не виглядає дивно. Адже Путін – не просто людина, яка використовує для вбивств державний апарат. Він перетворився на очільника справжнього злочинного угрупування, яке використовує у власних інтересах для розправи зі своїми опонентами. Росія для нього – це лише можливість до збагачення.  

Можемо згадати численні випадки, у яких Путін використовував державний апарат Збройних сил РФ та спеціальних служб проти окремих держав. Наприклад, під час війни у Грузії, чи нападу на Україну. 

Але бувають ситуації, коли вся сила державного апарату РФ спрямована проти конкретної людини, яка є опонентом Володимира Путіна. Останній випадок – отруєння російського опозиціонера Олексія Навального – достатньо промовистий. Але і до цього було чимало таких випадків, як от вбивство біля стін Кремля російського політика, колишнього першого віцепрем’єра РФ Бориса Нємцова. А скільки було загиблих політиків, активістів, журналістів… 

Про все це варто пам’ятати і чітко усвідомлювати, яким є діючий російський режим. 

Але правди ніде діти. Захід досить довго йшов до розуміння, ким є насправді «містер Путін», адже вперше таке питання постало ще далекого 1999 року. Потрібно було кілька десятиріч, щоб отримати на нього відповідь, довжиною в одне слово «так» від Байдена. 

Наразі ми відзначаємо десяту річницю трагедії у Сирії. 10 років тому сирійське повстання сприймалося виключно як один із епізодів Арабської весни, коли на усьому близькому Сході люди підіймалися на боротьбу проти диктаторських режимів. 

Але у випадку з Сирією, все відбувалося зовсім інакше, ніж то було у Єгипті чи Тунісі. У Сирії Володимир Путін вирішив допомогти своєму союзнику Башару Асаду. Саме це спонукало останнього до найчорніших злочинів проти людства – застосування хімічної зброї, розстрілів мирних демонстрацій населення. Це, у свою чергу, спровокувало зростання найрадикальніших настроїв у самій Сирії і призвело до найбільшого у історії європейського континенту поневіряння емігрантів.

Але і тоді західні політики намагалися лише домовитися з Путіним. Вони його не зупиняли. Тодішній президент США Барак Обама, віцепрезидентом у Адміністрації якого був Джозеф Байден, проводив певні червоні лінії, а коли Путін і Асад їх перетинали, далі домовленостей все-одно нічого не доходило. 

Таким чином Володимир Путін переконався, що може робити все, що йому заманеться. Така бездіяльність повторилася і під час анексії Росією Криму. Західні лідери переконали себе в сакральному значенні Криму для Путіна та його співвітчизників. Вони вважали, якщо Крим без війни приєднають до Росії, то Кремль зупиниться і дасть Україні спокійно розвиватися. 

Але ми знаємо, до чого це призвело. Все закінчилося вторгненням Путіна і російських диверсантів на територію України та війною на Донбасі. Виявилося, що Путін не наїсться лише одним Кримом. Навпаки – він не збирається зупинятися.

Коли і на ці його дії Захід лише спробував домовитися, очільник Росії знову переконався, що може робити що завгодно. І ця трагедія людства, яку ми переживаємо у зв’язку з путінським режимом, продовжується. Нові дії, агресії, дестабілізація ситуації у сусідніх країнах, нові розправи з політичними опонентами. Але тепер ця боротьба відбувається ще й з населенням Росії, яке виступає проти Путіна, з людьми розправляються відкрито, на вулицях російських міст – від Хабаровська, до Москви. 

парадоксально, що і в цьому випадку Путіна ніхто не може зупинити, тому що він переконався у власній безкарності. Адже санкції, які Захід запровадив проти Росії, – одна назва, і можуть бути лише такими, щоб не завдати удару західним економікам. Максимум боротьби з соратниками Путіна, на який може вдатися Захід, – заборонити в’їзд до Євросоюзу або тримати авуари в західних банках. Та і то – не всім. 

Таким чином, відчуття безкарності штовхає російське керівництво до нових і нових витівок, які не мають нічого спільного з людяністю, Кремль фактично наступає на міжнародне право та норми життя людей. Виходить, тебе можуть отруїти на будь-якій вулиці звичайного західного мирного міста і твоїм кривдникам нічого за це не буде. Це звичайнісінький державний тероризм, який став сутністю російської політики.

Тепер важливо зрозуміти – як після таких гострих слів Байдена щодо Путіна буде діяти американська адміністрація. Які міри приймуть США, щоб зупинити очільника Кремля. Чи дійсно в Білому домі усвідомлюють той факт, що Кремль потрібно зупиняти у всіх його злочинах.

Якщо це розуміння дійсно є і воно буде підкріплене практичними діями, це може стати ще й важливим етапом розвитку України. 

Якщо світ почне опиратися путінському злу, для України – це найкраща можливість захистити нашу державність, незалежність, територіальну цілісність. 

Зрештою, зменшити вплив колабораціоністів, союзників Москви, яких в Україні є чимало. 

Ці люди повинні зрозуміти, що зробили неправильну ставку, мають переконатися у безперспективності своїх дій. Як і в тому, що зло в Україні ніколи не переможе. 

Втім, як і у всьому світі. 

[embedded content]

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

Статьи, публикуемые в разделе «Мнения», отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией
редакции LIGA.net